Ще недавно технологічного мільярдера можна було уявити майже без портрета — достатньо було назвати його одяг. Сіра футболка Марка Цукерберга, чорна водолазка Стіва Джобса, джинси, кросівки й відсутність будь-якого очевидного інтересу до моди.
Цей образ був частиною легенди Кремнієвої долини: справжній підприємець нібито не витрачає час на те, щоб думати про зовнішність. Його завдання — створювати компанії, змінювати індустрії та вирішувати проблеми, а не вибирати сорочку на ранок.
Але у 2026 році ця формула вже працює не так переконливо. Представники технологічної еліти дедалі частіше з'являються у дизайнерському одязі, носять дорогі аксесуари, відвідують покази провідних модних будинків і демонструють набагато більш продуманий стиль.
І справа, схоже, не просто в одязі. Технологічні мільярдери починають освоювати те, що довгий час здавалося їм другорядним, — культурний код.
Коли байдужість до одягу сама стала стилем
Парадокс полягає в тому, що сіра футболка ніколи не була справжньою відсутністю стилю.
Вона сама стала стилем.
Найвідоміший приклад — Стів Джобс. На початку 1980-х він зацікавився формою співробітників японської компанії Sony, яку створив дизайнер Іссей Міяке. Пізніше Міяке виготовив для Джобса його знамениті чорні водолазки — за словами самого підприємця, близько сотні.
Це був не випадковий вибір одягу. Мінімалістичний образ Джобса перегукувався з філософією Apple: простота, функціональність і відмова від зайвих деталей.
У випадку Марка Цукерберга історія була дещо іншою. Наприкінці 2000-х його сірі футболки, толстовки та джинси стали своєрідною уніформою нової підприємницької культури.
Цукерберг пояснював любов до простого одягу бажанням скоротити кількість дрібних рішень протягом дня, щоб зберігати увагу для важливіших завдань.
І тут з'являється чудовий парадокс: його знамениті сірі футболки виготовляли на замовлення в італійському будинку Brunello Cucinelli.
Тобто технологічна еліта не відмовилася від моди. Вона фактично створила моду на демонстративну байдужість до неї.
Толстовка була символом свободи. Але час змінився
Коли технологічні компанії сприймалися як територія молодих бунтарів, недбалість працювала на їхній імідж.
Хлопець у толстовці виглядав протилежністю традиційному бізнесмену в костюмі. Він не демонстрував багатство, не дотримувався корпоративного етикету і, здавалося, взагалі не хотів грати за старими правилами.
У цьому образі було щось романтичне: людина настільки зайнята створенням майбутнього, що їй просто ніколи думати про зовнішність.
Але стартапи виросли у глобальні корпорації. Технологічні компанії отримали величезний вплив на економіку, політику, комунікацію та повсякденне життя.
Разом із цим з'явилися складні питання: приватність, монополії, вплив соціальних мереж, штучний інтелект та відповідальність найбільших технологічних корпорацій.
На цьому тлі образ мільярдера у простій сірій футболці почав сприйматися інакше. Якщо людина очолює корпорацію вартістю сотні мільярдів доларів, демонстративна простота вже не обов'язково виглядає як бунт проти системи.
І тоді виникає потреба в новій мові.
Цукерберг змінює гардероб — і це помічають усі
Одним із найпомітніших прикладів цієї трансформації став сам Марк Цукерберг.
Починаючи з 2024 року він дедалі частіше з'являвся у більш виразних речах: яскравих аксесуарах, вільних сорочках, футболках із принтами.
На передвесільному святкуванні індійського мільярдера Ананта Амбані у березні того ж року Цукерберг з'явився у вишитій сорочці індійського дизайнера Рахула Мішри з великим зображенням тигра.
А 26 лютого 2026 року Цукерберг разом із дружиною Прісциллою Чан опинився у першому ряду показу Prada в Мілані.
Сам факт їхньої присутності привернув значну увагу. Ще зовсім недавно людина, яка стала одним із головних символів технологічного аскетизму, асоціювалася насамперед із футболкою та джинсами. Тепер вона сидить у першому ряду одного з найвідоміших модних показів світу.
Безос також заходить на територію моди
Інший показовий приклад — Джефф Безос.
У 2026 році засновник Amazon та його дружина Лорен Санчес стали головними спонсорами бала Інституту костюма Met Gala при Метрополітен-музеї.
Це важливий символічний жест. Met Gala давно стала не просто світською вечіркою, а однією з найпомітніших подій на перетині моди, мистецтва, знаменитостей і великого капіталу.
Звичайно, з окремих появ не можна робити висновок про мотиви конкретної людини. Але загальна тенденція помітна: представники технологічного бізнесу дедалі активніше входять у простір, де раніше головну роль відігравали дизайнери, художники, музиканти та діячі культури.
Чому саме зараз смак раптом став капіталом
Одне з можливих пояснень пов'язане з розвитком штучного інтелекту.
У технологічному середовищі дедалі частіше обговорюють ідею, що в майбутньому сам процес створення стане дешевшим і доступнішим.
Штучний інтелект уже здатний швидко генерувати тексти, зображення, програмний код та інші результати творчої роботи. Якщо машина може створити десятки варіантів за лічені секунди, питання зміщується.
Важливим стає не тільки те, хто вміє щось створювати, а й хто вміє вибирати.
Який варіант справді цікавий? Який виглядає банально? Що заслуговує уваги? Яку ідею варто розвивати, а від якої краще відмовитися?
У цьому сенсі смак можна розглядати як форму кураторства.
Людина з хорошим смаком не обов'язково створює все власноруч. Вона здатна бачити різницю між сильним і слабким рішенням, визначати напрямок і формувати навколо себе певну естетику.
Мода як територія культурного впливу
Саме тому мода стає цікавою для технологічної еліти.
Модна індустрія десятиліттями формувала правила того, що вважається красивим, актуальним, застарілим або бажаним. Тут існують власні символи статусу, історія, традиції, ремесла та складна система культурних зв'язків.
Потрапити в цей простір — означає продемонструвати не лише фінансові можливості, а й знайомство з певним культурним середовищем.
Саме тут з'являється поняття taste-washing — умовно його можна перекласти як «смаковий камуфляж». Йдеться про прагнення великих технологічних компаній оточити свої продукти та діяльність мовою культури, естетики, ремесла й людської індивідуальності.
Особливо цікавим цей феномен стає на тлі розвитку штучного інтелекту.
Компанії створюють технології, які здатні автоматизувати дедалі більше людських дій, але водночас прагнуть говорити про творчість, унікальність та індивідуальний смак.
Чи можна купити хороший смак?
Ось тут починається найцікавіше.
Технологічна еліта чудово вміє перетворювати гроші на масштаб. Можна придбати компанію, запросити найкращих спеціалістів, побудувати лабораторію, створити глобальну платформу або запустити продукт, яким користуватимуться мільйони.
Але зі смаком усе складніше.
Можна купити костюм від відомого дизайнера. Можна придбати рідкісний годинник. Можна отримати місце у першому ряду на показі. Можна найняти стиліста та консультанта з мистецтва.
Але все це не гарантує головного — власного відчуття того, що справді добре.
Смак формується роками: через досвід, спостереження, помилки, знайомство з культурою, мистецтвом, архітектурою, музикою, літературою та людьми, які мислять інакше.
Новий статус — це вже не просто багатство
Можливо, саме тому змінюється й саме поняття статусу.
Для попередньої епохи достатньо було продемонструвати гроші. Потім стало важливо показати владу, успіх і доступ до ексклюзивних можливостей.
Сьогодні дедалі важливішою стає індивідуальність.
Чоловік може носити найдорожчий костюм у світі, але якщо він виглядає так, ніби його вибрали за нього, одяг не розповідає про нього нічого.
Натомість проста річ, підібрана точно й доречно, здатна сказати значно більше.
І в цьому полягає головна зміна: хороший смак поступово перетворюється на ще один вид культурного капіталу.
Від уніформи генія до особистого почерку
Історія Цукерберга, Джобса, Безоса та інших представників технологічної еліти показує цікаву еволюцію.
Спочатку головним повідомленням було: «Мені байдуже, що я ношу, бо я зайнятий важливішими речами».
Тепер повідомлення може звучати інакше: «Я маю достатньо можливостей, щоб носити що завгодно, але свідомо обираю саме це».
Між цими двома позиціями є принципова різниця.
Перша будується на відмові від вибору. Друга — на самому виборі.
І можливо, саме тому епоха штучного інтелекту робить особистий смак настільки важливим. Коли створювати стає дедалі простіше, дедалі більше значення отримує здатність вирішити, що взагалі варто створювати.
Техномільярдери вже навчилися купувати майже всі зовнішні атрибути хорошого смаку. Залишається набагато складніше завдання — перетворити придбані речі, культурні зв'язки та статус на щось, чого не можна замовити одним кліком: власний стиль і справжню здатність відрізняти хороше від просто дорогого.